Депортація кримських татар

Політика депортації кримських татар почалася ще в період правління російської імператриці Катерини II і продовжилася в період Радянського Союзу. Росія вдавалася до різних методів виживання татар з історичних земель.

Біди кримських татар почалися в 1774 році, коли Османська держава уклало з Росією Кючук-Кайнарджийський мир, і тим самим втратила контроль над Кримським ханством.

У 1783 році Кримське ханство повністю перейшло під контроль Російської імперії. В Османській державі знайшли притулок багато кримських татар, які втекли від гніту Російської імперії.

У період Другої світової війни СРСР втратив контроль над Кримським півостровом, а після перемоги над фашизмом почалися переслідування кримських татар.

Кримські татари успішно боролися проти нацистської Німеччини в рядах Радянської армії. Проте, кримських татар необгрунтовано звинуватили в підтримці фашистів і під цим надуманим приводом прийняла рішення про депортацію.

Після смерті Сталіна в 1954 році був виданий указ про передачу Кримського півострова до складу Української РСР. У 1965 році почався процес поступового повернення татар до Криму.

28 листопада 1989 року Верховна Рада СРСР своєю постановою схвалив «Висновки і пропозиції комісії з проблем кримськотатарського народу». Цей документ передбачав повну політичну реабілітацію кримськотатарського народу і скасування нормативних актів репресивного і дискримінаційного характеру.

Після розпаду СРСР Крим став частиною незалежної України, була створена Кримська Автономна Республіка.Після анексії Криму Росією 21 квітня 2014 року кримські татари знову зіткнулися з тиском і репресіями. Частина кримських татар, які представляли потенційну загрозу, була заарештована.

Іншим був заборонений в'їзд на півострів. Зокрема, заборона на в'їзд до Криму діє відносно лідерів кримськотатарського народу Мустафи Киримоглу (Джемілєва) і Рефата Чубарова.

18-20 травня 1944 року за наказом з Москви кримськотатарське населення Криму депортували.Це примусове виселення кримських татар, яких радянська влада звинуватила у співпраці з нацистами, стало однією з найбільш швидко проведених депортацій у світовій історії.

Основна фаза насильницького переселення відбулася протягом неповних трьох діб, розпочавшись на світанку 18 травня 1944 року і закінчившись о 16:00 20 травня.

За даними Національного руху кримських татар, всього з Криму депортували 238500 чоловік, з яких 205,9 тисяч, тобто 86,4% становили жінки і діти.

Для цього НКВД залучило понад 32000 бійців.Службовці НКВД заходили в крімськотатарськіе будинку і оголошували господарям, що через зраду Батьківщині їх виселяють з Криму.

Щоб зібрати речі давали 15-20 хвилин. Офіційно кожної сім'я було дозволено взяти із собою до 500 кг багажу, однак насправді дозволяли забрати значно менше, а іноді - взагалі нічого.Людей вантажними автомобілями відвозили до залізничних станцій. Звідти на схід відправили около70 ешелонів щільно закритих товарних вагонів, переповненими людьми.

Під час переїзду загинуло близько восьми тисяч людей, більшість з яких - діти і літні люди. Найпоширеніші причини смерті - спрага і тиф.

Все майно, яке залишилося в Криму після депортації кримських татар, держава присвоїло собі.

Більшість кримських татар відправили в Узбекистан і сусідні з ним райони Казахстану і Таджикистану. Невеликі групи людей потрапили в Марійську АРСР, на Урал і в Костромську область Росії.

У перші роки заслання кримськотатарський народ втратив 46,2% від загальної чисельності.Переважна більшість кримських татар було перевезено в так звані спец поселення - оточені озброєною охороною, блокпостами і огороджені колючим дротом.

Приїжджі були дешевою робочою силою, їх використовували для роботи в колгоспах, радгоспах і на промислових підприємствах.

У 1948 році Москва визнала кримських татар довічними переселенцями. Ті, хто без дозволу НКВД виходив за межі свого спецпоселення наражалися на небезпеку і 20-річного ув'язнення.

До 1957 року були заборонені будь-які публікації кримськотатарською. З Вікіпедія вилучили статтю про кримських татар.Після виселення з півострова кримських татар, а також греків, болгар і німців, у червні 1945 року Крим перестав бути автономною республікою і став областю в складі РРФСР.

Радянська влада знищувала кримськотатарські пам'ятки, спалювала рукописи і книги. У мечетях відкривали кінотеатри і магазини.

Режим спецпоселення для кримських татар проіснував до епохи хрущовської десталінізації - другої половини 1950-х. Тоді радянський уряд пом'якшив для них умови життя, але не стало знімати звинувачення в державній зраді.

У 1950-1960 роки кримські татари боролися за своє право повернутися на історичну батьківщину, в тому числі за допомогою демонстрацій в узбецьких містах.У 1968 році приводом однієї з таких акцій став день народження Леніна. Влада розігнала мітинг.

Поступово кримським татарам вдалося домогтися розширення своїх прав, проте неформально сувора заборона на їх повернення до Криму діяв до 1989 року.За чотири наступні роки на півострів повернулася половина всіх кримських татар, що жили тоді в СРСР - 250 000 чоловік.

Повернення до Криму корінного населення було складним і супроводжувалося земельними конфліктами з місцевими жителями, які встигли освоїтися на новій землі.