Як вижити в період карантину? Студенти-винахідники (історія Сергія Коваленка)

Хочу трохи поділитися тим, як змінилося моє життя після появи Всесвітньої епідемії. COVID-19 вплинув на всіх: хтось втратив бізнес, хтось втратив роботу, а хтось втратив кошти для існування. Дуже постраждали ресторанний і туристичний бізнеси. У зв’язку з цим я теж втратив роботу на о. Фукуок (В’єтнам).

Попрацювавши пів року без вихідних, спочатку карантин мені здавався відпусткою. Але відпочивши 3 місяці, я зрозумів, що треба рухатися далі, але куди?!! Кордони закриті (додому не виїхати), були рейси в Росію, але ціни на квитки були в тридорога, плюс до всього цього, ми ніяк не можемо вивезти свого вихованця, оскільки на борт літака заборонили брати тварин.

І ось, у такій депресивній ситуації, треба було думати як жити далі, де заробляти на оплату житла, харчування та візи. Благо є друзі і родичі, які підтримують, але «сидіти у когось на шиї» - не вихід, коли є руки, ноги і голова на плечах. Переїхавши на материкову частину В’єтнаму, і знявши житло дешевше, я кинувся шукати будь-яку роботу з будь-яким окладом, але робочих місць немає і самі в’єтнамці, які працювали в туризмі позбулися роботи, а це 8 мільйонів людей. Так що мої шанси знайти роботу в цій країні дуже малі.

Якось сидів з другом Невмивака Артем, який в такій же ситуації як я, обговорюючи все це, згадали, що у нас є морозильна камера, яка робить морозиво (відоме як тайське морозиво). Як ця установка виявилася у нас, це окрема історія і я напишу про неї в іншому пості (якщо буде вам цікаво). З фразою «Валера, настав твій час» ми почали шукати варіанти, як на цій установці заробляти. Завдяки друзям Артема, які жили по сусідству, ми зважилися виставити цей апарат у двір і робити морозиво дітям, які там гралися. Робили це все безкоштовно, оскільки це не затратно (потрібно лише молоко і згущенка). І це було не дарма, діти, які приходили до нас, були дуже зацікавлені, і навіть хотіли його купити і запитували скільки коштує.

Наступний крок – це знайомство з в’єтнамцем, який продав тростинний сік на перехресті, де хороша прохідність. Поспілкувавшись ламаною англійською з ним, ми домовилися, що за символічну суму ми поставимо своє обладнання біля нього. І пішли перші робочі дні, ми почали креативи ти з нашим партнером Анною – вона робила дуже смачні вафлі з шоколадом, а ми морозиво зі свіжими фруктами, так і вийшов наш продукт – «Kembanhgue» - що з в’єтнамської означає «морозиво з вафель».

Перший тиждень був «притир очний», ми залучали покупців як могли, вивчаючи в’єтнамську мову, ми вигукували проїжджаючим в’єтнамцям «Ким!!!!!» (морозиво). Вони озиралися, посміхалися і їхали, але на сотий раз вони зупинялися і розглядали, що ж ми там робимо. У день продавалось – дуже мало, приблизно 5-8 порцій. Ціна морозива 25000 донгів (трохи більше 1 $). Цього дуже мало на трьох, але і цінник вище підняти нереально.

Другий тиждень пройшов краще, ми зацікавили в’єтнамців, їм було дико бачити іноземців у тій місцевості, де ми торгували морозивом і охоче було спробувати, що ж ми таке робимо. Продажі збільшилися, але незначно 10-15 морозив в день. Працювали ми без вихідних з 17:00 до 21:00. Було спроби виходити раніше, але спека, яка була на вулиці не дозволяла заморожувати наш продукт, а працювати довше теж немає сенсу, оскільки у В’єтнамі немає нічного життя. Так що наша задача була – збільшити кількість продажів в ці часові рамки. 

Аня пропонувала розвивати рекламу в соцмережах, найпопулярніші мережі у в’єтнамців, це Facebook, Zalo і TikTok тому, що там особливо не потрібно писати постів на в’єтнамській мові (яку ми особливо не знаємо), там потрібно знімати короткі, кумедні ролики. І що можу сказати – це спрацювало, перший наш безглуздий ролик зайшов і за добу зібрав 100 тисяч переглядів. Ми відчули різницю аудиторії Азії і країн СНД. Щоб тобі азіати поставили лайк, потрібно всього лише креативно розіграти кумедну сценку, щоб це було смішно і незамудрено, а от нашим треба ще постаратися, ти повинен попиваючи Кристал їхати на Гелеке по злітній смузі під якусь топову репчіну. І може тоді, тебе лайкнуть, і то мама, і тітка, а хейтери напишуть, що Кристал палений.

Так ось, до чого я вів, наша реклама в соціальних мережах почала працювати, до нас почали приїжджати, куштувати морозиво люди з інтернету, поки в невеликому обсязі, але все ж даній ситуації ми раділи кожному новому відвідувачеві.

На даний момент, ми працюємо другий місяць і вирішили завести окрему Інстаграм сторінку, яка називається «Two_in_viet», там же все буде детальніше описано. Там будуть щоденні Сторіс в яких, будемо викладати наше просування в бізнесі, наші проблеми (мафія, поліція, конкуренція) і як ми їх вирішуємо, по можливості будуть виходити пости про в’єтнамський побут і культуру. Все це без фарб і глянцю, все як воно є зсередини. Буду радий вашим порадам і коментарям.

Сергій Коваленко закінчив коледж у 2015 році.

У 2013-2016рр. проходив стажування у Туреччині (туристична компанія Корал Тревел).

З 2017 року працює у В’єтнамі ( до початку пандеміі на посаді трансферного гіда).

Усі історії наших колишніх студентів Сергія Коваленка та Артема Невмиваки ви можете передивлятися підписавшись на їх сторінку в інстаграм @two_in_viet.

І навіть в період карантину кожен з нас може відкрити у собі різні здібності та відкрити нові таланти! 

З любов’ю до студентства, туризму та нових відкриттів,

зав. НВЛ «Центр працевлаштування» В.Г. Цись